Сутність молебню «За здравіє» полягає не лише в молитві за фізичне здоров’я людини, а й за духовне, її матеріальний добробут. У цю записку слід вписувати всіх, кому ми бажаємо здоров’я, спасіння і благоденства.
У храмі на богослужінні поминають лише хрещених в Православній Церкві.
За здоров’я записки подаються на проскомидію, єктенію, молебень.
Проскомидія – перша частина літургії, коли за кожне ім’я, вказане в записці, із особливих просфор виймають частинки, які згодом із молитвою про прощення гріхів тим, кого поминають, опускають у Чашу, де вони омиваються Кров’ю Христовою; Ця молитва має найбільшу силу і до неї потрібно прибігати по можливості як найчастіше.
Єктенія: імена зачитуються після читання Євангелія на Літургії, поминання відбувається привселюдно. Його зазвичай здійснює диякон. Після закінчення літургії єктенійні записки в багатьох храмах поминають повторно, на требах.
Молебень: окрема служба (треба) на замовлення. У записці на молебень можна вказати, кому він адресований: наприклад – молебень до якоїсь ікони Богородиці, святого, подячний тощо.
У записках пишуть імена тільки хрещених людей.
Писати їх слід у родовому відмінку: за здоров’я (кого?) Іоанна, за упокій (кого?) Параскеви.
Новонароджених (іще нехрещених) записують так: (ім’я матері) з чадом.
Дитина до 7 років називається немовлям, від 7 до 15 років – отроком (отроковицею).
Вагітних – непразної (ім’я).
Вказуйте повне православне ім’я, навіть якщо поминаєте дітей (наприклад, не Серьожі, а Сергія, не Поліни, а Аполлінарії).
Перед іменами священнослужителів указуйте їхній сан, повністю або в зрозумілому скороченні (наприклад, архієп. Никона, ієрея Петра).
Не слід писати прізвища, по батькові, звання, професії тих, кого поминаєте, та вказувати, якими родичами вони вам доводяться.
Проте допускається включення у записку слів: “воїна”, “ченця”, “скорботного”, “хворого”, “подорожуючого”, “ув’язненого”, “учня”, “заблудлого”.
Не писати: “стражденного”, “озлобленого”, “дівиці”, “удовиці”, “вагітної”.
